І. Порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.

Відповідно до положень статті 242 Кримінального процесуального кодексу України:

1. Експертиза проводиться експертною установою, експертом або експертами, яких залучають сторони кримінального провадження або слідчий суддя за клопотанням сторони захисту у випадках та порядку, передбачених статтею 244 цього Кодексу, якщо для з’ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження, необхідні спеціальні знання. Не допускається проведення експертизи для з’ясування питань права.
2. Слідчий або прокурор зобов’язані забезпечити проведення експертизи щодо:

• встановлення причин смерті;
• встановлення тяжкості та характеру тілесних ушкоджень;
• визначення психічного стану підозрюваного за наявності відомостей, які викликають сумнів щодо його осудності, обмеженої осудності;
• встановлення віку особи, якщо це необхідно для вирішення питання про можливість притягнення її до кримінальної відповідальності, а іншим способом неможливо отримати ці відомості;
• визначення розміру матеріальних збитків, якщо потерпілий не може їх визначити та не надав документ, що підтверджує розмір такої шкоди, розміру шкоди немайнового характеру, шкоди довкіллю, заподіяного кримінальним правопорушенням.

3. Примусове залучення особи для проведення медичної або психіатричної експертизи здійснюється за ухвалою слідчого судді, суду.

Відповідно до положень статті 243 Кримінального процесуального кодексу України:

1. Експерт залучається у разі наявності підстав для проведення експертизи за дорученням сторони кримінального провадження.
2. Сторона захисту має право самостійно залучати експертів на договірних умовах для проведення експертизи, у тому числі обов’язкової.
3. Експерт може бути залучений слідчим суддею за клопотанням сторони захисту у випадках та порядку, передбачених статтею 244 цього Кодексу.

ІІ. Цивільний процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства.

Відповідно до положень статті 105 Цивільного процесуального кодексу України:

Призначення експертизи судом є обов’язковим у разі заявлення клопотання про призначення експертизи обома сторонами. Призначення експертизи судом є обов’язковим також за клопотанням хоча б однієї зі сторін, якщо у справі необхідно встановити:

• характер і ступінь ушкодження здоров’я;
• психічний стан особи;
• вік особи, якщо про це немає відповідних документів і неможливо їх одержати.

Відповідно до положень статті 106 Цивільного процесуального кодексу України:

1. Учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.
2. Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз.
3. Висновок експерта, складений за результатами експертизи, під час якої був повністю або частково знищений об’єкт експертизи, який є доказом у справі, або змінено його властивості, не замінює сам доказ та не є підставою для звільнення від обов’язку доказування.
4. Висновок експерта, складений за результатами експертизи, під час якої був повністю або частково знищений об’єкт експертизи або змінено його властивості, до розгляду судом не приймається, крім випадків, коли особа, яка його подає, доведе можливість проведення додаткової та повторної експертизи з питань, досліджених у висновку експерта.
5. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за свідомо неправдивий висновок.
6. Експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права і обов’язки, що й експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду.
7. За заявою учасника справи про наявність підстав для відводу експерта, який підготував висновок на замовлення іншої особи, такий висновок судом до розгляду не приймається, якщо суд визнає наявність таких підстав.

ІІІ. Правові, організаційні і фінансові основи судово-експертної діяльності визначено Законом України «Про судову експертизу».

Відповідно до положень статті 7 Закону України «Про судову експертизу»:

1. Виключно державними спеціалізованими установами здійснюється судово-експертна діяльність, пов’язана з проведенням судово-психіатричних експертиз.
2. До державних спеціалізованих установ належать судово-психіатричні установи Міністерства охорони здоров’я України.

Відповідно до положень статті 15 Закону України «Про судову експертизу»:

1. Проведення судових експертиз державними спеціалізованими установами у кримінальних провадженнях за дорученням слідчого, дізнавача, прокурора, суду та у справах про адміністративні правопорушення здійснюється за рахунок коштів, які цільовим призначенням виділяються цим експертним установам з Державного бюджету України.
2. Проведення судових експертиз, обстежень і досліджень у кримінальному провадженні державними спеціалізованими установами на замовлення підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, виправданого, їх захисників, законного представника, потерпілого, його представника здійснюється коштом замовника.

ІV. Порядок проведення судово-психіатричної експертизи (далі – СПЕ) затверджено наказом МОЗ України від 08 травня 2018 року № 865:

1. За потреби та з дотриманням вимог статті 6 Закону України «Про судову експертизу» СПЕ може проводитись за місцеперебуванням особи, щодо якої призначено СПЕ, за умови забезпечення експертові безперешкодного доступу до неї.
2. Предметом СПЕ є психічний стан особи у певні юридично вагомі проміжки часу. Психічний стан особи у певні юридично вагомі проміжки часу визначається з метою надання відповіді на запитання, поставлені особою або органом, яка (який) залучила(в) експерта, або слідчим суддею чи судом, що доручив проведення експертизи.
3. Кількісний склад експертів (одноособовий або комісійний) щодо конкретної СПЕ встановлюється особою або органом, яка (який) залучила(в) експерта, або слідчим суддею чи судом, який призначив СПЕ. Якщо це не зазначено, його встановлює керівник експертної установи.
4. Керівник експертної установи розглядає отримані матеріали та у разі, якщо вони оформлені з порушеннями, що виключають можливість організації проведення СПЕ, в одноденний строк у письмовій формі повідомляє про це орган (особу), який (яка) призначив(ла) СПЕ (залучив(ла) експерта), та повертає матеріали, надані для проведення СПЕ, для прийняття подальших процесуальних рішень.
5. За потреби отримати додаткові матеріали експерт подає клопотання про надання йому додаткових матеріалів та повертає органу (особі), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), матеріали, надані для проведення експертизи.
6. Строк проведення амбулаторної СПЕ становить до 30 робочих днів з дати отримання всіх необхідних матеріалів. Залежно від ступеня складності експертизи і обсягу її об’єктів, поданих на дослідження, цей строк може бути продовжено з інформуванням органу (особи), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта) та за клопотанням якого (якої) експерт був залучений.
7. Строк проведення посмертної СПЕ становить 60 робочих днів з дати отримання всіх необхідних матеріалів. Залежно від ступеня складності експертизи і обсягу її об’єктів, поданих на СПЕ, цей строк може бути продовжено з інформуванням органу (особи), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта) та за клопотанням якого (якої) експерт був залучений.